Бойківщина

Земля бойківська славилася своїми героями нового часу, які продовжували героїчні подвиги стародавніх предків, прагнули зберегти культуру, історичну спадщину в умовах своєї незалежної держави, усвідомлюючи нерівність сил у протиборстві з противником, своєю самопожертвою в ім’я майбутнього, залишали священний завіт нащадкам.

Це підгір’я переходить вліво від нашого шляху на великі масиви Чорного лісу, тягнеться вздовж хребтів Ґорґана та Бескид через Бойківщину до земель Львівщини. Ці лісові споконвічні хащі, через вершини яких навіть сонячні промені важко пробивалися до землі, з 1944 стали основною базою одного з двох підрозділів УПА «Чорний ліс»

Саме тут загинув один із найвідданіших патріотів, референт пропаганди крайового дроту ОУН Карпатського краю, повстанський письменник, редактор журналу УПА. «Чорний ліс» Марко Боєслав (Михайло Дяченко, нар. 25.03.1910) Кавалер срібного хреста Бойової заслуги.

Серед його бойових побратимів були двійнята: брат і сестра Мирон та Марта Свідрук із Надвірної, про які сьогодні вже згадувалося. Марта була друкаркою. Була гарною і відважною синьоокою красунею Карпат. Повстанці називають її Квіткою. Мала поетичний характер, свої вірші підписувала «Настя Черемшина» Марко Боеслав присвятив юній дружині поезію, яка стала піснею «Расти, рости, Черемшино», і тим самим нагородив вічною пам’яттю патріотку, яка ні на мить не засумнівалася боротися за Україну. Вона та ще 6 бойових побратимів загинули разом із Марком Боеславом у схованці, що знаходилась у цьому лісі, 23 лютого 1952 року.

Двогодинний, запеклий та нерівний бій з 300 енкаведистами, який був настільки жорстоким, що всі металеві речі в бункері поплавилися. Літні люди згадують, як тіла повстанців зняли на сани та повезли до Солотвина (тодішнього райцентру) для впізнання. За санями по снігу тяглося довге біляве волосся Марти і капала кров убитих. Зрадник, а ним виявилася випадкова людина, яка приїхала до лісу по дрова 22 лютого. Побачивши повстанців, пообіцявши мовчати, таки доніс до НКВС і видав місцезнаходження схованки, став потім співробітником НКВС.

Коли Україна стала незалежною, останки повстанців було знайдено, знесено до каплиці на цвинтарі в Солотвиному до братської могили. Тільки труну з останками Марти забрали родичі та поховали на старому цвинтарі у Надвірній поруч із братом Мироном та батьками. Разом народилися разом, боролися, і розмах відпочивають. І вічно житимуть у пам’яті нащадків! А зрадника Бог покарав і його паралізувало, помирав у муках довго і тяжко.

1992р. у Двиняцьких лісах відновлено притулок Болеслава, встановлено каплицю та пам’ятний знак. Віриться, якщо не нашого покоління, то наші онуки чи правнуки дочекаються ще не одного справедливого вироку історії, адже вона – найвищий і справедливий суддя всіх існуючих суддів. 21 березня цього року у Надвірній відбувся пам’ятний вечір на честь 100-річчя від дня народження повстанця Марка Болеслава, великі почесті віддали сучасники бойовим побратимам, особливо мужній «Черемшині».

А ТАКОЖ:

Автобус Київ Курортне

Автобус Київ Залізний порт

Автобус Київ Скадовськ

Автобус Київ Коблево

Автобус Київ Кирилівка

Автобус Київ Генічеськ

Автобус Київ Бердянськ

Автобус Київ Буковель